інфаркт

-у, ч., мед.

Змертвіння певної ділянки тканини організму внаслідок припинення кровопостачання.

••

Бі́лий інфа́ркт — інфаркт, що виникає внаслідок повної зупинки кровообігу в судині або в її розгалуженнях.

Інфа́ркт міока́рда — захворювання, що характеризується утворенням ділянки некрозу в серцевому м'язі в зв'язку з порушенням коронарного кровообігу.

Ішемі́чний інфа́ркт — див. бі́лий інфа́ркт.

Сечоки́слий інфа́ркт — інфаркт, що розвивається при захворюваннях, які супроводжуються масивним розпадом тканин.

Черво́ний інфа́ркт — інфаркт, що виникає в умовах декомпенсації кровообігу і венозного застою; характеризується зворотним током венозної крові в зону інфаркту, паралітичним розширенням судин і просочуванням зони інфаркту кров'ю.